Гірськолижний курорт Красія знаходиться в живописній ущелині села Вишка Великоберезнянського району Закарпаття, всього за 65 км від Ужгорода. Траси розташовані на північному схилі гори Красія, що піднімається на висоту 1036 метрів над рівнем моря. Цей курорт має багатий історичний контекст: за часів Радянського Союзу тут діяла база «Локомотив». Сьогодні Красія відома як гірськолижний курорт Кострино, на честь сусідньої залізничної станції.

Гірськолижний комплекс Красія оснащений двома сучасними крісельними підйомниками та одним бугельним витягом марки Doppelmaer. Підйомник №1 – двомісний, розташований поряд з синьою трасою №1 для новачків. Для підйому на більшу висоту використовується чотирьохкрісельний підйомник №2, біля якого знаходиться аматорська траса №2. Цей підйомник досягає майже вершини гори Красія.

На самому верху можна побачити старий одномісний крісельний підйомник, залишений від колишньої бази «Локомотив». Цей старовинний підйомник не включений у скіпас гірськолижного курорту Красія. На вершині розташовані кілька трас – «Слаломна», «Гігант» і «Аматорська», які обслуговує бугельний підйомник «тарілочка» Doppelmaer.

Курорт Красія пропонує широкий вибір трас для гірськолижників з різними рівнями підготовки. Відвідувачі можуть насолоджуватися як легкими, так і більш складними спусками, що підійдуть як для новачків, так і для досвідчених лижників.

Історичне значення курорту та його сучасні умови роблять Красію привабливим місцем для зимового відпочинку. Курорт продовжує привертати туристів завдяки своїй унікальній атмосфері, відмінним трасам і комфортним умовам для катання.

Село Лубня – мальовничий куточок України, де зустрічаються кордони трьох держав: України, Польщі та Словаччини.

Це ідеальне місце для любителів природи та тихого відпочинку серед Карпатських гір.

Окрім захопливих видів на Карпатські хребти, туристам тут пропонують відчути унікальність прикордонного регіону. Село приваблює мандрівників, які бажають відвідати прикордонні райони й побачити одразу три країни з одного місця.

Лубня також славиться багатою історією та старовинними дерев’яними церквами, які зберігають дух регіону.

Лубня зустріне своєю гостинністю та традиційними закарпатськими стравами. Після довгих прогулянок можна спробувати місцевий бограч або закарпатський банош.

Відвідайте Лубню, щоб зануритися в атмосферу карпатської природи, насолодитися тишею та відчути себе на перехресті трьох культур. Це місце, де кожен знайде щось цікаве для себе.

Готель Золота Гора в Закарпатті – це унікальний комплекс з термальними басейнами, розташований у селі Барвінок. Територія готелю займає 12 гектарів. Тут гості можуть насолоджуватися різноманітними розвагами, спа-послугами, спортивними майданчиками та рестораном національної кухні. Готель має назву ранчо завдяки міні-зоопарку, де живуть вівці, лані, олені, декоративні кури, павлін, поні та коні. У готелі Золота Гора є 80 номерів, розташованих у головному корпусі та котеджах.

Відпочинок у Закарпатті підходить для всіх категорій відвідувачів. Для дітей є чудовий ігровий майданчик, а спа-комплекс обладнано дитячим басейном і аквапарком. Для оздоровлення готель пропонує бювет з мінеральними водами, лікувально-оздоровчі процедури та консультації лікарів. Для романтичного відпочинку є ресторан з літньою терасою і багато красивих місць для фотосесій.

Комплекс Золота Гора також ідеально підходить для організації семінарів, корпоративів і спортивних заходів. До послуг гостей тенісний корт, футбольне поле, конференц-зал з сучасною технікою та переговорна кімната.

Розташування готелю в живописному селі Барвінок Закарпатської області. Відстань до Ужгорода – 8 км, до Мукачева – 35 км. Готель Золота Гора має власні термальні води з двома басейнами і джакузі, які працюють протягом усього року. Вартість відвідування термальних басейнів оплачується окремо, але для гостей, які проживають у готелі, є знижка на користування спа-комплексом і термальними басейнами.

9 червня 1866 року о 17:00 в селі Княгиня Закарпаття впав метеорит (LL5 кам’яний хондрит), відомий як “Княгиня”. Метеорит розсипався на дрібні частини на великій території, зібрали близько тисячі частин вагою майже 500 кг. Найбільша частина знайшлася в урочищі «Чорні млаки» та зберігається у Віденському музеї природної історії.

Метеорит пролетів як вогняна куля над Липтовським Мікулашем і розірвався біля Княгині на висоті 40 км. Він розділився на тисячі уламків, найбільший з яких знайшли на горі Стінка, в урочищі “Чорна млака”, селянином Василем Крив’яником.

Василь Крив’яник знайшов великий уламок вагою 279 кг 766 г. Він розколовся на два шматки вагою 141 кг 833 г і 137 кг 933 г, а також дрібніший шматок 2 кг 350 г. Лісничий Антон Покорний купив уламок і перепродав його Імператорському музею у Відні, де він і зберігається.

У 1892 році Жюль Верн відвідав місце падіння метеорита. Метеорит “Княгиня” став відомим завдяки своїм розмірам і науковим відкриттям. У 2009 році тележурналіст Віктор Тар знайшов нові архівні дані про метеорит.

У 1881 році в журналі “Science” була стаття про відкриття доктора Отто Гана, який стверджував, що в метеориті “Княгиня” знайшов частинки позаземних організмів. Це відкриття було підтверджене зоологом Вейнлендером і Чарльзом Дарвіном, який визнав його значення.

Сьогодні місце падіння метеорита є частиною Ужанського національного парку і згадується в туристичних довідниках. У 2007 році воно було претендентом на “Сім чудес Закарпаття”

Блакитні гірські лагуни в Ужанському національному природному парку — це унікальні водойми, розташовані серед мальовничих карпатських гір. Вони утворилися внаслідок природних процесів і приваблюють туристів своєю кришталево чистою водою, оточеною густими лісами. Найвідоміші з них –
Костринська та Лютянська лагуни.

Вода в лагунах настільки прозора, що можна побачити дно навіть на великій глибині. Туристи часто зупиняються тут для відпочинку, фотографій і купання в теплу пору року. Лагуни оточені незайманою природою, що створює відчуття спокою та усамітнення.

Піший похід до лагун — це окреме задоволення. Шлях до них пролягає через густі ялицево-букові ліси та мальовничі галявини, на яких можна знайти рідкісні рослини та квіти. Стежки добре марковані та підходять для туристів різного рівня підготовки. Важливо взяти з собою зручне взуття, адже деякі маршрути можуть бути складними, але види, які відкриваються перед туристами, варті всіх зусиль.

Для тих, хто шукає більше пригод, існують організовані тури з місцевими гідами. Вони розкажуть про історію цих місць, місцеві легенди та розкриють таємниці найвіддаленіших куточків парку.

Окрім того, поруч із лагунами можна знайти невеликі природні джерела з мінеральною водою, яка має лікувальні властивості.

Блакитні гірські лагуни є справжньою перлиною цього парку, і їх відвідування дарує незабутні враження. Вода настільки чиста, що віддзеркалює небо та оточуючі гори, створюючи фантастичні пейзажі. Для тих, хто хоче відчути справжню гармонію з природою, ці лагуни — ідеальне місце для відпочинку та медитації.

Замок Сент-Миклош у Чинадиево — це велична двоповерхова фортеця XIV століття, яка вражає своєю суворістю. Проте, він також відомий як «замок любові».

Найцікавішою постаттю серед його власників була красива Ілона Зріні, чия шкіра описувалась як «пелюстки троянд». Тут вона зустрічалася зі своїм коханим, графом Імре Текелі, незважаючи на різницю у віці та політичні конфлікти. Замок, де проходили їхні зустрічі, до сьогодні приймає туристів і розповідає про колишню славу. Загадати бажання у кімнаті, де була спальня Ілони, може допомогти налагодити особисте життя.

Мукачівський замок «Паланок» — кам’яна фортеця на вулканічному пагорбі, що існувала ще з XI століття. Він став укриттям для місцевих жителів під час нападів половців. Замок розвивався завдяки кожному з його власників, але значні зміни вніс князь Федір Корятович, перетворивши його на свою резиденцію. Колодязь глибиною 85 метрів, виритий у замковому дворі, є чудом того часу. Легенди стверджують, що без допомоги надприродних сил тут не обійшлося. Замок ніколи не був захоплений у чесному бою, а за трирічну оборону султан Махмуд IV нагородив Ілону Зріні грамотою «Атнаме» — найвищою турецькою нагородою для жінок.

Середнянський замок відомий не лише своїми винними підвалами, але і як один з найбільш загадкових замків. Легенди пов’язують його з орденом тамплієрів, вважаючи, що замок був їх північним форпостом у Європі і що тут був схований священний Грааль. Проте, археологічні дослідження доводять, що замок збудовано не в XIII, а в кінці XV століття, і належав дворянському роду Добо, що походить з словацького села Доборуське. Відомий представник цього роду, Іштван Добо, героїчно обороняв місто Егер в 1552 році.

Невицький замок отримав свою назву від слів «невеста», так як він, ймовірно, мав захищати дівчат. Замок, зведений у XIV столітті, контролював вихід з Ужанської долини, важливого торгового шляху. Сьогодні від нього залишилися лише руїни стін і башти. З оглядового майданчика на башті відкривається вид на плотину на річці Уж і сусідні села.

Ужгородський замок XV-XVIII століть є найстарішою архітектурною пам’яткою Ужгорода. Його сучасний вигляд сформувався наприкінці XVI століття. Крепость розташована на північному схилі Замкової гори і є масивною двоповерховою ренесансною будівлею. Замок оточений валами і рівами з трьох сторін, через які перекинутий міст. Спочатку це був підвісний міст, але сьогодні він замінений дерев’яним. В 1646 році в замковій церкві була прийнята Ужгородська унія. Внутрішній дворик з колодязем глибиною понад 40 метрів забезпечував водою гарнізон.

Замок у селі Квасово виник на місці стародавнього слов’янського поселення, від якого походить назва села — Квасово. У XIII столітті село стало частиною володінь угорського короля, що спонукало до будівництва укріплення. Квасовський замок, побудований у романському стилі в XII-XIII століттях, був раннім прикладом середньовічного оборонного мистецтва Європи. Замок, розташований на скелі висотою 15 метрів зі сторони річки Боржава, мав стратегічне значення для захисту торгового шляху.

Виноградовський замок «Канкив» вперше згадується в венгерській хроніці «Gesta Hungarorum», де зазначається, що на його місці було слов’янське городище в IX столітті. З поширенням угорської влади на цю територію був побудований замок як пограничний пункт. У 1399 році магнат Перені збудував тут кам’яний замок, який у 1405 році передав ордену францисканців. Замок став монастирем, відомим як «Канкив» через назву верхнього одягу монахів. У підвалі замку, за легендою, похований Янош Капистран, герой битви під Белградом.

Історія курорту Косино розпочинається з 1333 року, коли село Косонь уперше згадується в історичних джерелах. Через сто років його вже описували як містечко. Протягом багатьох століть село не вирізнялося серед інших населених пунктів Закарпаття, і мешканці займалися переважно господарством і ремеслами. Про наявність унікальних мінеральних вод, що можуть приносити прибуток, дізналися лише наприкінці 20 століття. У 80-х роках радянські вчені, шукаючи нафту, виявили термальні джерела. Це стало основою для створення відпочинкової зони, відомої як Термальні води Косино.

Особливості термальної води в Косино пов’язані з розташуванням села в зоні мінеральних вод, що простягається через пів Європи. Вода надходить з трьох джерел, кожне з яких має унікальну температуру та склад. Активні інгредієнти води включають залізо, кальцій, цинк, хром, ванадій і магній. Комплекс “Термальні води Косино” займає площу 8 га і пропонує різноманітні можливості для відпочинку. Термальна вода надходить без фільтрації, зберігаючи свої цілющі властивості, і охолоджується до комфортних температур: 41 градус для дорослих басейнів і 31 градус для дитячого.

На території комплексу є багато басейнів на будь-який смак: Басейни-Близнюки, Смарагдовий Басейн, Дитячий Басейн, Плавальний басейн і Басейн Інь-Янь для контрастного купання. Особливу увагу привертає “Золотий кран здоров’я Косино” – великий басейн з джакузі і 16-метровим фонтаном-ілюзією в центрі.

Лубня – чудовий стартовий пункт для любителів пішохідних маршрутів, адже неподалік розташований популярний туристичний перевал Ужоцький. Туристи можуть взяти участь у пішохідних або велосипедних турах уздовж кордонів, досліджуючи навколишні території трьох країн.

Відпочинок у Косино пропонує різноманітні можливості для релаксації та оздоровлення. Термальні води забезпечують не лише комфорт, але й корисні властивості, завдяки чому Косино стало популярним місцем для відновлення сил.

Термальні води Косино відзначаються своєю природною унікальністю і сучасною інфраструктурою. Це ідеальне місце для відпочинку, яке приваблює туристів завдяки своїм лікувальним властивостям і комфортним умовам.

Гірськолижний курорт Красія розташований у мальовничому куточку Карпат, що приваблює туристів не тільки взимку, але й влітку, коли починає розквітати пішохідний і екотуризм.

Тут, у серці Ужанського національного природного парку, можна знайти кілька десятків туристичних маршрутів, які ведуть до унікальних природних пам’яток, таких як тисячолітні дуби у селі Стужиця або вершина гори Яворник. Одним із найпопулярніших маршрутів є стежка до місця перетину кордонів України, Польщі та Словаччини, що знаходиться на горі Кременець.

Мінеральні джерела у Стужиці та біля Ужоцького перевалу — це природні витоки лікувальної води, які не зазнали втручання людини. Вони зберегли свій первісний вигляд і є популярним місцем для екотуристів та оздоровчого відпочинку. Саме ці місця роблять Красію та її околиці популярними серед екотуристів, що шукають автентичний і екологічно чистий відпочинок.

Відвідувачі можуть прогулятися до дна праморя або побачити найстаріші дуби України. Ці дуби, як Дідо-Дуб, який живе понад 1300 років, є символами могутності природи. Вони не лише додають колориту місцевості, але й нагадують про багату історію цього краю.

Популярна екологічна стежка «Лінія Арпада» пропонує туристам захопливу подорож історією та природою Карпат. Вона пролягає через колишні оборонні укріплення часів Другої світової війни, які чудово збереглися. Прохід на територію парку безкоштовний, але для тих, хто хоче глибше зануритися у місцеву природу та історію, є можливість замовити послуги гідів.

Красія й околиці є ідеальним місцем для тих, хто прагне втекти від міської метушні й насолодитися тишею та красою Карпат і шукають автентичний і екологічно чистий відпочинок.

Національний парк створений для збереження і відновлення природних ландшафтів Східних Бескид. Ще в 1912 році, за часів Австро-Угорщини, на цьому території було засновано один з перших лісових резерватів у Карпатах – “Стужиця”, площею 331 га, з метою охорони пралісів. Через два десятиліття, в чехословацький період, площу резервату збільшили до 553 га.

У 1974 році резерват отримав статус заказника загальнодержавного значення під назвою “Стужиця”, а в 1995 році був перетворений на регіональний ландшафтний парк “Стужиця”. Він межував з польсько-словацьким біосферним резерватом “Східні Карпати”, створеним у 1992 році.

У 1998 році ЮНЕСКО ухвалила рішення про створення міжнародного біосферного резервату, що охоплює Польщу, Словаччину та Україну. Наступного року, на основі регіонального ландшафтного парку “Стужиця”, Указом Президента України від 27 вересня 1999 року був заснований національний природний парк “Ужанський”. Таким чином, був створений перший у світі трилатеральний біосферний резерват “Східні Карпати”, який є найбільшим серед аналогічних резерватів Центральної Європи.

У 2019 році Президент України підписав указ про розширення території Ужанського національного природного парку. Нова площа парку складає 46 147 га.

Міжнародні статуси Національний парк Ужанський є частиною тристороннього транскордонного міжнародного біосферного резервату “Східні Карпати”, створеного в рамках програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера”, і входить у світову мережу резерватів ЮНЕСКО.

У 2007 році букові праліси Ужанського національного парку були включені до номінації “Букові праліси Карпат” і визнані Світовою спадщиною ЮНЕСКО. У 2009 році парк став частиною Федерації ЄВРОПАК, об’єднання, яке представляє понад 370 заповідних територій Європи.

У 2013 році церква Святого архангела Михаїла в селі Ужок була включена в номінацію “Дерев’яні церкви карпатського регіону Польщі та України” і занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Дерев’яні церкви Великоберезнянського району Закарпаття є яскравими прикладами бойківської архітектури XVII–XVIII століть. Вони вражають своєю майстерністю, унікальними формами та автентичністю, зберігаючи духовну й культурну
спадщину регіону.

Покровська церква датується 1795 р.
С. Вишка
3 км
Дерев’яна церква у селі Вишка є яскравим прикладом традиційної закарпатської архітектури. Побудована в XVII столітті, вона характеризується використанням місцевих матеріалів та зберігає елементи бойківського стилю. Церква відзначається своїм іконостасом та унікальними розписами. Ця пам’ятка архітектури внесена до списку об’єктів культурної спадщини України.

Церква Покрови Пр. Богородиці, 1645, 1761 р.
С. Кострино
8 км
Костринська церква належить до видатних пам’яток української архітектури бойківського стилю. Це бездоганно завершений художній твір, ідеально вписаний у навколишній розкішний ландшафт. Покровську церкву перевезли в Кострино у 1645 р. (або 1703) з села Сянки Турківського повіту Галичини.

Церква св. Анни, XVII, 1791 р.
С. Буковцьово
29 км
Церква належить до дерев’яних храмів барокового стилю, хоча спочатку була зведена в бойківському стилі з трьома заломами. У 1791 році майстер Григорій Макарович перебудував її, надавши сучасного вигляду, а іконостас XVIII століття зберігся до наших днів, з малюванням, виконаним у 1821 році.

Церква св. Михайла, 1745 р.
С. Ужок
33 км
Ужоцька дерев’яна церква є своєрідною візитною карткою Закарпаття. Церква є однією з найцікавіших споруд бойківського стилю. Попри невеликі розміри, компактні форми храму з домінуючим центральним шатром справляють враження суворої, героїчної споруди.

Церква св. Миколи Чудотворця, XVII ст., 1794 р.
С. Чорноголова
21 км
Чорноголівська дерев’яна церква належить до найкращих зразків закарпатської народної барокової архітектури. Церква була збудована з ялини в XVII ст. триверхою, бойківського стилю. Сучасного вигляду набула після перебудови в 1794 р., яку здійснив майстер Матій Химич з села Лучки.

Предтеченская церква, присвячена св. Іванові Предтечі, 1769 р.
С. Сухий
31 км
За своїми пропорціями вона відрізняється від церковних будівель в Ужку та Гусному. В Предтеченскій церкві в Сухому вежа над бабинцем вище центрального верху. Вона була перетворена в дзвіницю, але пропорцій, властивих бойківському храму, істотно не порушує.

Церква Св. Василя Великого, 1703 р.
С. Сіль
15 км
Першу церкву, присвячену Успінню Пресвятої Богородиці, в селі Сіль збудували з дерева в 1479 році на великому пагорбі при центральній дорозі. Ця церква згоріла. Історія теперішньої церкви Св. Василя Великого подібна до історії костринської. У 1707 році до Солі перевезли дерев’яну церкву бойківського стилю з галицького села Сянки. За іншою версією, церкву збудували в Сянках 1703 року, як триверху, бойківського стилю і перевезли у Сіль разом з іконостасом у кінці XVIII сторіччя.

Ці старовинні шедеври дерев’яної архітектури обов’язково варто побачити кожному, хто хоче відчути справжній дух Закарпаття і доторкнутися до його багатовікової історії.

Закарпаття відоме не лише своїми горами та лісами, але й печерами, що приваблюють спелеотуристів з усієї України.

Найпопулярнішими місцями є карстові печери, такі як Андріївська печера та Молочний Камінь, які вражають своїми формами і масштабами. Підземні галереї, прикрашені природними сталактитами і сталагмітами, створюють атмосферу справжнього пригодницького відпочинку.

У Великоберезнянському районі природні порожнини розташовані поблизу с. Лубня, найбільша з них завдовжки 138 м – печера “Ролінг Стоунз”. Вона відома своїми вапняковими утвореннями та значними розмірами, хоча загалом є малодослідженою і менш відомою порівняно з іншими печерами Карпат.

Назва печери “Ролінг Стоунз” ймовірно має жартівливе походження і не пов’язана з відомим рок-гуртом. Місцеві жителі або дослідники могли дати їй таку назву через асоціацію з рухом каменів чи специфічною структурою стін.

Мандрівка до печер дає можливість зануритися в незвідані глибини природи та відчути дух справжньої пригоди. Закарпатські печери – це ідеальне місце для любителів активного відпочинку та тих, хто хоче відкрити для себе таємниці підземного світу.

Головною складовою відпочинку в Лумшорах є чани – великі ємності з чавуну, створені для купання в гарячій мінеральній воді.

Хоча цю воду не рекомендують пити, купання в ній позитивно впливає на здоров’я. Лікарі відзначають користь процедур для серцево-судинної та нервової систем, а також для лікування захворювань шкіри, опорно-рухового апарату, проблем із шлунком, печінкою тощо.

Тут ви зможете відчути цілющі властивості природи на власному тілі та повністю відновити сили.

Лікування в Лумшорах жартома називають “репетицією пекла”, адже вас поступово прогрівають у чанах на вогні. Втім, не варто хвилюватись, підхід до кожного клієнта індивідуальний в залежності від його віку та стану здоров’я. Для додаткового релаксу у воду додають ароматні карпатські трави. Чани доступні як для пар, так і для великих компаній.

Після прогрівання варто зануритися в прохолодну воду річки Туричка, яка протікає поруч. Контраст температур підсилює ефект процедур і наповнює енергією. Багато хто відзначає корисний ефект для заспокоєння після таких водних процедур – це особливо важливо при стресовій роботі у шумному місті.

Відпочинок в Лумшорах відбувається на відкритому повітрі і не залежить від погоди.

Лумшори — це не лише чани, а й справжнє царство водоспадів! Всього за кілька кроків ви зможете відвідати п’ять вражаючих водоспадів: Соловей, Буркач, Давір, Переступень і Крутило. Водограї оточені віковими лісами, які дарують прохолоду навіть у спеку.

Найбільший з них — Давір — має висоту 4-6 метрів і утворює природне озерце, популярне серед туристів.